Цікаві факти про тварин

Цікаві факти про тварин.

Зебра

Найстрашніший ворог зебри — людина, якій дуже сподобалося цілитися в смугасту мішень.

 Через хижацьке винищення тварини знаходяться під загрозою зникнення. У дикій природі збереглося менше 3000 тварин, оскільки зебри гинуть від куль і посухи. Рідкісні вони і в зоопарках. 

   Цих міцних конячок у часи Римської імперії називали «тигроконі». Смугасте забарвлення робить їх майже непомітними серед трави. На водопій чи пасовище табун завжди веде стара досвідчена самиця, за нею йдуть лошата, позаду — жеребець. Пасуться ці тварини стадами, живляться травою і листям чагарників. Зебри не іржуть, як коні, і не кричать, як віслюки. їх голос нагадує голосне гавкання собаки. Людина не змогла приручити зебру. У зоопарках вони поводяться миролюбно, але сторожко. Найяскравіша і найбільша зебра — зебра Греві. Її зріст — до 160 см, вага — до 400 кг. Живуть у безлюдних районах Кенії та Ефіопії. Розмножуються повільно. Малята народжуються раз на 2—3 роки. 

Буйвіл африканський

У африканського буйвола дуже поважна зовнішність. Великі стада африканських буйволів нараховують декілька сотень голів. Тварини у стадах дотримуються строгої ієрархії.

  Основні дані: 
РОЗМІРИ 
Висота: 130-170 см. 
Довжина: 240-340 см. 
Маса: 280-680 см, самці важчі за самок. 

РОЗМНОЖЕННЯ 
Статеве дозрівання: у 2-3 роки. 
Шлюбний період: найчастіше у період дощів. 
Вагітність: 340 днів, дитинчата харчуються молоком матері 6 місяців. 
Кількість дитинчат: 1, рідко 2. 

СПОСІБ ЖИТТЯ 
Звички: утворюють стада до декількох сотень тварин. 
Їжа: трави, бур'яни, листя дерев та кущів. 
Тривалість життя: близько 16 років, у неволі більше 20 років. 

СПОРІДНЕНІ ВИДИ 
Буйвіл карликовий. 

 Мисливці вважають африканського буйвола серйозним супротивником. Він має міцну статуру, довгі, зігнуті роги. Розізлившись, ця тварина стає безстрашним бійцем. Розповідають, що навіть поранений бик, який лежить в укритті, вичікує на зручний момент для нападу на ворога. Перебуваючи у гурті, буйволи можуть напасти на лева. 

ЇЖА

   Африканський буйвіл харчується переважно травами, але не відмовляється і віл листя дерев та чагарників. 
   Пасеться здебільшого на зорі і перед настанням сутінків, а вночі відпочиває і пережовує корм. У спекотний час шукає затінені місця під кронами дерев, а в засуху мігрує в лісисті райони або шукає укриття у вологих долинах. Африканський буйвіл може задовольнятися і мінімальною кількістю їжі, але за нестачі кормів швидко втрачає добру фізичну форму. 
   Ці тварини потребують багато води, тож далі ніж на 15 км від водоймищ не відходять. На водопій приходять двічі: вранці і увечері. Старі тварини-одинаки більшу частину дня проводять біля водних джерел. 

МЕТОДИ САМОЗАХИСТУ

   Ця масивна тварина не повинна боятися ворогів. Леопарди або гієни складають небезпеку тільки для телят, а також для хворих або поранених тварин. Тварини-одинаки, наприклад, старі бики, теж можуть стати жертвою левів або крокодилів, але навіть у цьому випадку буйвіл є сильним супротивником, що спроможний дати їм гідну відсіч. Левові рідко вдається здолати його, оскільки буйвіл захищається, піднімаючи ворога на роги і підкидаючи його в повітря. Великі стада буйволів практично непереможні. Іноді вони намагаються врятуватися втечею, але потім зупиняються і займають оборонну позицію. Небезпека загрожує тільки одинакам: дитинчатам, старим або хворим буйволам. 
СПОСІБ ЖИТТЯ

   Африканські буйволи населяють райони, розташовані на південь від Сахари, до 4 тисяч м над р. м. Вони мігрують по саванах і відкритих лісових просторах, що займають великі площі африканського континенту, проте ніколи далеко віл водоймищ не віддаляються. Розмір стад африканські буйволів буває різним - іноді вони нараховують від десяти до декількох сотень голів. Найчисленніші стада зустрічаються в саванах і складаються переважно із самок і дитинчат. Між самцями, що тримаються окремо, час від часу виникають конфлікти, які частішають у шлюбний період. Нерідко, щоб уникнути сутички, тварини обмежуються погрозами і залякуванням. Тяжкі пошкодження, отримані в бійках, можуть стати причиною смерті одного з суперників. Самці ведуть більш суспільний спосіб життя, ніж самки. Трирічні бички залишають матерів й утворюють невеликі власні стада, які відділяються від первинної групи або існують як стадо в стаді. Немолодих самців самки виганяють, і вони найчастіше ведуть одиночний спосіб життя. 

РОЗМНОЖЕННЯ

   Пік шлюбного періоду припадає на дощову пору, коли тварини знаходяться в якнайкращій фізичній формі. Самки злучаються з багатьма самцями. 
   Вагітність триває близько 11 місяців. Телята народжуються на початку наступного періоду дощів. У цю пору року кормів є вдосталь, тому в матерів багато молока і дитинчата швидко ростуть. Через деякий час після народження вони вже здатні встати на ноги. 
   Статеве дозрівання у буйволів настає на 2-3 році життя, але бики починають злучатися тільки у віці 5 років або й пізніше. 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

   Жуйна тварина родини порожнисторогих, живе на півдні від пустелі Сахара. Великий африканський бик — кафрський, або чорний. Буйвіл легко пристосовується до навколишніх умов. Своїми величезними рогами може відбити напад левиці. Стадо буйволів поступово зменшується. 
   Він став об'єктом полювання завдяки своєму м'ясу і шкурі. Проте багато мисливців на велику дичину поплатилися життям, піднявши руку на буйвола. Поранений або роздратований, кафрський буйвіл стає небезпечним. 



  

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

• Незважаючи на поважні масивну статуру і розміри, африканський буйвіл здатний бігти зі швидкістю 60 км/год.
• У африканського буйвола товста та міцна шкіра. У разі небезпеки буйвіл кидається в тернисті хащі, що їх інші тварини намагаються оминати.
• Про величезну силу африканського буйвола свідчать випадки, коли під час бійок між двома самцями один з них підкидав суперника в повітря.
• Аафриканські буйволи - дуже суспільні тварини. Члени одного стада чистять один одному шкуру.

  ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ АФРИКАНСЬКОГО БУЙВОЛА

   Волоклюї: птахи, які сідають буйволам на плечі й чистять їхню шкуру від паразитів. 
   Самці: у них могутня статура, вони більші за самців карликового буйвола. Забарвлення чорне, роги товсті, звисають з боків, із заломленими вгору кінцями. Великі вуха приховані за рогами. 
   Самка з телям: великі стада складаються головним чином з дорослих корів і телят, молодших за 2 роки. Молоді телиці до досягнення дворічного віку постійно знаходяться з матір'ю, бички ж не так прив'язані і бігають неподалік від неї. У віці 3-4 років бики об'єднуються в невеликі стада. 

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ 
В Африці на південь від Сахари. Один з 3 видів - карликовий буйвіл - проживає на лісистих просторах Центральної Африки. Африканський буйвіл населяє савани. 
ЗБЕРЕЖЕННЯ 
Чисельність африканського буйвола в результаті полювання на нього скоротилася. У деяких районах його вбивають фермери, які вважають, що буйвіл спустошує поля і переносить хвороби

Лев

Лева називають царем звірів. Він і справді веде царське життя - основними мисливцями у прайді є левиці, проте першим до вбитої здобичі наближається самець.

  Основні дані:
РОЗМІРИ 
Довжина тіла: до 240 см. 
Довжина хвоста: до 90 см. 
Висота у плечах: до 85 см. 
Маса: 200-250 кг. 

РОЗМНОЖЕННЯ 
Статеве дозрівання: з 2 років. 
Шлюбний період: увесь рік; самки народжують раз на 2 роки. 
Вагітність: 105-112 днів. 
Кількість дитинчат: 2-5, як правило, 3. 

СПОСІБ ЖИТТЯ 
Звички: суспільні тварини; територіальні. 
Їжа: гну, зебри, імпала, інші антилопи й газелі і навіть молоді слони. 
Звуки: самці гарчать, захищаючи територію; левиці гарчать після успішного полювання. 
Тривалість життя: приблизно 15 років. 

СПОРІДНЕНІ ВИДИ 
Інші представники великих кішок (Panthera), наприклад, ірбіс, тигр, леопард і ягуар. 
   Найбільший і найсильніший хижак африканської савани - лев - заслужено викликає і страх, і захоплення. Голову молодого лева прикрашає досить світла грива, яка з віком стає темнішою. Дорослих хижаків можна впізнати по великій темній гриві. Самки такої прикраси не мають. 

РОЗМНОЖЕННЯ

   Період спаровування левів не приурочений до певного сезону, тож дитинчата з'являються на світ у будь-яку пору року. Спаровування супроводжується кривавими поєдинками самців. Левиця приводить дитинчат раз на 2 роки. Вагітність триває близько 105-112 днів. Лігвом левиці служить печера, ущелина в скелі або яма, розташована в важкодоступному місці. Важливою умовою служить також близькість водопою. Новонароджені левенята малі. На шерсті в них є плямистий малюнок, пізніше забарвлення стає однотонним. У перші 2 місяці мати вигодовує їх молоком. Двомісячні левенята разом з матір'ю виходять з лігва, вони супроводжують матір на полюванні. Левенята старанно навчаються всіх необхідних мисливських навичок. Протягом перших двох років життя вони перебувають разом з матір'ю. Через 2 роки самка вагітніє знову, тому молоді леви вирушають на пошуки своєї власної території. 

ЇЖА

   Зазвичай леви виходять на полювання в другій половині дня, у вечірні сутінки. У полуденну спеку вони відпочивають, лежачи в тіні, або сплять. У левів дуже чудовий зір, тому вони відмінно бачать навіть у суцільній темряві. 
   Основними добувачами в прайді є левиці. Під час полювання на велику здобич левиці спершу обережно підкрадаються до неї, потім наздоганяють жертву декількома стрибками і вбивають її. Попри те, що самці не беруть участі в полюванні, до здобичі вони підходять першими. Лев з'їдає ті частини здобичі, які йому найбільше до вподоби. Лише після того, як насититься самець, до здобичі підходять левиці і молоді тварини. Наївшись, леви вгамовують спрагу й лягають відпочивати. Прайду з 3-4 левів зазвичай достатньо одного успішного полювання на тиждень. 
   Основна здобич левів - різні антилопи, зебри, слони, молоді носороги, бегемоти, а також худоба. Крім того, лев їсть падаль та дрібних тварин, у тому числі й мишоподібних гризунів. У посушливі періоди леви очікують на здобич біля водопою. 

СПОСІБ ЖИТТЯ

   На відміну від багатьох інших представників родини котячих, які ведуть одиночний спосіб життя, леви зустрічаються не тільки поодинці і парами, але й невеликими групами - прайдами. У кожному прай-ді може перебувати від 4 до ЗО особин. Ао прайду входять 1-2 дорослих самця, самки та молоді звіри. Прайди тримаються на індивідуальних ділянках, які самці охороняють від суперників, оскільки переможець отримує право стати на чолі прайда й злучатися з самками. У свою чергу самки захищають територію від самок з інших прайдів. Між левами відбуваються криваві поєдинки, що часто закінчуються навіть смертю одного з суперників. 
   У левів дуже сильно розвинений статевий диморфізм - левиця менша за розмірами та не має гриви. Це явище характерне лише для небагатьох хижаків. Дослідники помітили, що приблизно через два роки самець перестає цікавитися самками зі свого прайда і залишає його, щоб завоювати в битві іншу групу самок. 
   Самець-переможець злучається з самками з чужого прайда. Науковці вважають, що це сама природа так розпорядилася, аби у прайді не відбулося кровозмішення. 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

   Колись леви нещадно винищувались під час полювань. Нині туристам дозволяється лише їх фотографувати в національних парках. Добре розмножуються в неволі. Красені-леви, яких ви бачите в зоопарках, нерідко народилися там. 
   Цю величезну тварину називають царем звірів, хоч він і дає дорогу слону і носорогу. Живуть у високотрав'яних чи зарослих чагарником місцях, де їм зручно полювати. Родина левів звичайно нараховує 10—12 самиць і 5—6 самців. Ватажком і батьком більшості дітей є найсильніший і найбільший самець. Полюють леви усі разом, підгодовують слабких і хворих родичів. Але ж основною годувальницею є левиця. Здобиччю стають різні антилопи, зебри й інші копитні середньої величини, навіть молоді слони, носороги, бегемоти, а також домашня худоба. У сімейному приплоді звичайно буває 2—3 плямистих дитинчат. У 3 місяці левенята уже починають їсти м'ясо, хоч ще п'ють материнське молоко. Дорослими вони стають через 3—4 роки. 

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

• Грива візуально збільшує тіло самця, тому лев здається більшим і могутнішим, ніж він є насправді. Під час шлюбного періоду грива допомагає привернути увагу самки і залякати суперників.
• Площа території, яку займає прайд, залежить не тільки від числа індивідів, але і від кількості їжі на даній ділянці. Окрім того, важливо, як далеко є водопій.
• Леви не беруть участь у вирощуванні потомства, більш того, вони вбивають дитинчат, тому левиці змушені охороняти малюків й від їхніх батьків.
• Левиці вбивають тварин тільки тоді, коли відчувають голод. Копитні тварини, на яких полюють леви, зазвичай досить точно визначають, чи в даний'момент леви збираються полювати. Якщо леви не голодні, копитні спокійно пасуться поблизу повелителів савани, що відпочивають.
• Левиця, яка захищає дитинчат, стає дуже агресивною. Дуже часто декілька левиць об'єднуються, щоб прогнати агресивно налаштованого самця або ворога.

  

ЛЕВИЦІ ПІД ЧАС ПОЛЮВАННЯ

   Коли левиці полюють у прайді, вони оточують стадо. Частина левиць рухається проти вітру, інші очікують на здобич, знаходячись з протилежного боку. Потім левиця-нагонич відкриває себе й жене стадо у бік своїх співучасниць, що причаїлись в укриттях. 
   Левиця, що полює наодинці, підкрадається до здобичі проти вітру, поки не наблизиться до неї настільки близько, щоб миттєво її атакувати. 

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ 
Лев живе в Центральній Африці, на південь від Сахари. Азіатський лев зустрічається в індійському штаті Гуджарат, у Гірському лісі. 
ЗБЕРЕЖЕННЯ 
Ще в VIII-Х століттях леви водилися навіть на півдні Європи, проте ареал лева неухильно скорочувався. Раніше лев зустрічався на всій території Африки і далі на схід до Індостану, тепер - тільки в Центральній Африці.

Лев

Лева називають царем звірів. Він і справді веде царське життя - основними мисливцями у прайді є левиці, проте першим до вбитої здобичі наближається самець.

Леопард Леопард - один з найнебезпечніших хижаків-одинаків в Африці й Азії. Колір хутра прекрасно маскує леопарда. Органи чуття у цього мисливця надзвичайно загострені      Основні дані:  РОЗМІРИ  Висота в холці: 50-80 см.  Довжина тіла: 95-150 см.  Довжина хвоста: 60-95 см.  Маса: 40-120 кг.  РОЗМНОЖЕННЯ  Статеве дозрівання: з 2,5-3 років.  Шлюбний період: весна, у тропіках - цілий рік.  Вагітність: 90-112 днів.  Кількість дитинчат: зазвичай 2-3, іноді 6.  СПОСІБ ЖИТТЯ  Звички: одинак, рідко зустрічається в групах.  Їжа: ссавці, птахи, ящірки, риба.  Тривалість життя: близько 12 років, у неволі - до 20.  СПОРІДНЕНІ ВИДИ  Найближчий родич - ягуар, у нього схоже забарвлення хутра, однак він крупніший, ніж леопард.     Леопард живе на територіях, де ростуть дерева, однак зустрічається й в інших місцевостях, наприклад, у напівпустелях, в районах, позбавлених рослинності, та в горах. Основне забарвлення леопарда - це відтінки палевого та чорного кольорів.  РОЗМНОЖЕННЯ    Разом самця та самку можна побачити протягом шести-семи днів у період парування. Для парування самка залучає до себе самця, виділяючи секрет із пахучих залоз, який залишає на стовбурах дерев. Парування супроводжується бійками самців. Після парування самець повертається на свою територію. У вихованні дитинчат він участі не бере.     Після короткої вагітності в добре захованому лігвищі самка приводить двох-трьох кошенят. Триваліша вагітність утруднювала б полювання та, у підсумку, підірвала б здоров'я самки, яка не змогла б забезпечити їжею себе та своїх дитинчат. Кошенята з'являються на світ сліпі та зовсім безпомічні. Важать вони близько 430-570 грамів. У одному приплоді може бути до шести кошенят, але живими зазвичай залишаються тільки двоє. Кошенята прозрівають у віці дев'яти днів. Очі у них блакитні.     Приблизно в той же час на їхньому хутрі з'являються плями, до цього ж воно здається одноколірним. Маленьких кошенят самка через кожні декілька днів переносить до нового притулку. Це необхідно для того, шоб зберегти їх від хижаків, таких як леви, гієни та, як не дивно, і від леопардів-самців. Дитинчата залишаються з матір'ю, як правило, протягом двох років, весь цей час вони вчаться полювати та ховати здобич у гілках величезних дерев.  ЇЖА ТА ПОЛЮВАННЯ Найкращий час полювання для леопарда - на світанку або ж на заході сонця. Цей хижак чекає на жертву, сидячи в засідці, а потім блискавично атакує її. Леопард - досить кмітлива тварина, що може швидко оцінити ситуацію та використати найбільш сприятливий для нападу момент.     Наприклад, леопард може безшумно сидіти на гілках дерева, а потім стрибнути зверху на жертву, яка ні про шо й не підозрює. Однак найчастіше він підкрадається до здобичі та кидається на неї з близької відстані. Леопард убиває жертву одним ударом лапи по хребту або стискаючи її шию зубами.     Ранком він затягує останки великої здобичі на дерево, щоб уберегти від гієн, шакалів та інших хижаків. Здобич може важити стільки ж, скільки й сам леопард, однак йому все-таки вдається затягти її на більшу висоту. Він полює на павіанів, африканських вепрів, невеликих антилоп, дрібних ссавців, птахів, ящірок та риб.  ЛЕОПАРД ТА ЛЮДИНА    Століттями люди полювали на леопарда заради цінного хутра. У Східній Африці тільки на початку 60-х років було вбито близько 50 тисяч леопардів. У наші дні вони перебувають під охороною. Незважаючи на це, хлібороби, пастухи та різні шукачі пригод продовжують на них полювати. Леопард іноді нападає на свійських тварин, однак фермери вважають, що він приносить величезну користь, не даючи розмножуватися павіанам і африканським вепрам, які знищують посіви. На тих територіях, де леопарди зникли, ці тварини нанесли фермерам величезні збитки.  СПОСІБ ЖИТТЯ    Більшість леопардів веде одинокий спосіб життя, тільки зрідка цих тварин бачили парами або невеликими групами. Виняток становить період розмноження та час, коли молоді особини перебувають зі своєю матір'ю.     Причина цього явища проста: якби на одній території полювало декілька леопардів, вони суперничали б за їжу. Леопард мітить свою територію сечею та глибокими подряпинами, які залишає на стовбурах дерев.     У місцях, де багато їжі, площа території леопардів менша, а де їжі менше - там вона збільшується. Ділянка самця зазвичай більша, ніж територію самки, крім того, у його межах можуть перебувати ділянки однієї або її навіть декількох самок.  ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ    Ця величезна кішка останнім часом стає рідкістю. Окрім Африки, леопарди зустрічаються в багатьох регіонах Азії. Винищуються заради цінного хутра. Охороняються законом.     Леопарди — великі звірі, різні за малюнком і забарвленням шкіри. Густий смух має ошатний рисунок з широких і вузьких плям у вигляді кругів, розеток, овалів, задні краї яких окреслені значно чіткіше, ніж передні, що ще більше посилює ефектність малюнка. Живуть у різних місцях — від тропічних лісів до напівпустель і високогір'їв. Полюють увечері, на початку ночі і спозаранку. Живляться копитними, птахами, дрібними тваринами, мавпами. Самиця народжує 1—4 малят, які на другий рік стають самостійними.     ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО... Гострота слуху леопарда у два рази перевищує людську, а бачить цей звір в темряві у шість разів краще, ніж людина. Леопард п'є воду, при можливості, щодня. Одначе, якщо є така необхідність, він може обходитись без води навіть протягом цілого місяця. Леопарди іноді крадуть навіть домашніх собак, заманюючи їх подалі від будинку. Леопард - це тварина, яка прекрасно орієнтується в просторі. Так, група леопардів, перевезених з Чайроби в парк Тсаво (знаходяться між собою за 320 км), через декілька тижнів повернулася на свою територію. Леопард прекрасно маскується, тому в природі побачити його ще складніше, ніж лева або тигра. Чорних пантер, які зустрічаються на Індійському півострові, вчені колись вважали окремим видом або ж підвидом. На сьогоднішній день стало відомо, що це - той самий леопард. Уважніше придивившись, на його шкірі можна розгледіти характерні плями. У одному приплоді можуть бути чорні та плямисті кошенята. УМІННЯ МАСКУВАТИСЯ    Контрастне забарвлення та візерунок на хутрі дозволяють леопардові так добре замаскуватися, що він практично непомітний і на дереві, і в траві, коли крадькома наближається до жертви. Таке забарвлення та здатність безшумно пересуватися дозволяють йому підкрастися до жертви дуже близько та зненацька напасти на неї.  МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ  Невеликі території на півдні Африки, в Азії, на території колишнього Радянського Союзу, Кореї, Китаю, Індії і Малайзії.  ЗБЕРЕЖЕННЯ  Чисельність леопардів у природі постійно скорочується. У Малій Азії, Маньчжурії та інших регіонах, де він раніше жив, леопард майже зник. Леопарди входять до числа тварин, яким загрожує зникнення.

Слон лісовий

Досі вчені не можуть вирішити: вважати лісового слона підвидом загальновідомого африканського, чи це самостійний вид слона

  Сучасні наукові методи дозволяють вважати лісового слона самостійним видом. Лісовий слон менше постраждав від браконьєрського полювання заради слонової кістки, ніж його гігантський брат із савани. Йому загрожує, у першу чергу, вирубування тропічних лісів, за межами яких він просто не може жити. 

   Серед завезених у XIX—XX ст.ст. з Африки у Європу слонів інколи попадалися особини менших розмірів. Спіймані молодими, вони, здавалось, повільно росли. Зріст деяких слонів не перевищував 2—2,5 м, закруглена форма вух, тонкі бивні, що росли майже вертикально донизу, та інші не дуже примітні ознаки відрізняли їх від інших африканських слонів. Стало зрозуміло, що у вологих тропічних лісах Західної і Центральної Африки мешкає особлива форма слонів. Лісовий слон менший за саванного брата. Його зріст до 3 м і маса — близько 3 т. Лісового слона зустрічають лише у вологих тропічних лісах. Тримаються тварини невеликими сімейними групами, до яких входять доросла самиця з дітьми та інші слонихи, найчастіше родичі. Самки можуть все життя залишатися в тій групі, де народилися. Самці рано чи пізно завжди залишають сім'ю.

Лось

Лось - найбільший представник родини оленячих. Він мешкає в далеких північних хвойних лісах. Лось годується листям дерев, кущів і водоростями.

   Основні дані: 
РОЗМІРИ 
Довжина: 1,5-3 м. 
Висота у холці: 1,50-2,3 м. 
Маса: 270-500 кг, на Алясці - до 600 кг; самець значно більший і важчий за самку. 

РОЗМНОЖЕННЯ 
Статеве дозрівання: самки - з 2, самки - з 3 років. 
Шлюбний період: вересень-жовтень. 
Вагітність: 226-245 діб. 
Кількість дитинчат: 1-2. 

СПОСІБ ЖИТТЯ 
Звички: тримаються поодинці, взимку невеликими групами. 
Їжа: листя, хвоя, гілки, водна рослинність, кора. 
Тривалість життя: до 20 років. 

СПОРІДНЕНІ ВИДИ 
Лось - єдиний вид свого роду. Деякі вчені виділяють в родині оленячих окрему підродину - лосі. 
       Північноамериканські лосі поширені в північних штатах США, в Канаді і на Алясці - на цих територіях вони є найбільшими представниками виду, досягаючи 2,3 м заввишки в загривку. Лосі, що живуть на північному сході Європи, значно менші за своїх американських родичів. 

РОЗМНОЖЕННЯ

   Період спаровування у лосів припадає на осінь. Під час гону самці поводяться дуже агресивно: вони ламають рогами молоді дерева й чагарники, голосно стогнуть. Лось залицяється тільки до однієї самки, проте протягом шлюбного періоду може злучатися з декількома. Молоді самці зазвичай поступаються старшим і сильнішим самцям, проте супротивники, чиї сили є рівними, вступають у сутичку і нерідко завдають один одному важких поранень. 
   Наприкінці весни лосиця народжує одного або двох лосенят, вкритих золотисто-коричневою шерстю, які в перші дні життя нетвердо стоять на ногах, проте через тиждень вже всюди супроводжують матір. Друге лосеня в парних приплодах часто гине. У віці 4-5 місяців годування молоком припиняється. Проте дитинча залишається з матір'ю доти, доки не настане час її наступних пологів. Починаючи з місячного віку, лосеня також пощипує травичку. 

СПОСІБ ЖИТТЯ

   Лосі зазвичай тримаються поодинці або ж маленькими групами. Навесні та влітку самці й самки перебувають окремо. Самки в цей час живуть зі своїми дитинчатами. Влітку лосі зустрічаються переважно на рівнинах, поблизу озер і боліт. Коли наступають холоди, тварини йдуть на височини й шукають там укриття в лісах. 
   Зима - це дуже важкий період для виживання лосів. 
   Високі сніги ускладнюють для лосів як рух, так і пошук кормів. Здебільшого тварини ходять по уторованих стежках і годуються неподалік від доріг. У місцях, де є корм, лосі об'єднуються у великі групи. Мисливці називають такі місця „стійбищами" лосів, а канадські трапери - „двором". Слабкий лось - це потенційна здобич для вовків. Вовки зазвичай нападають на зголоднілих тварин у кінці зими. 

ЇЖА

   Лосі є активними як у світлий, так і в темний час доби, але особливо - рано вранці та у вечірніх сутінках. Лосі - це рослиноїдні тварини. Вони годуються головним чином листям та гілками верби, берези й осики. Влітку лосі віддають перевагу випаленим ділянкам і лісосікам. У цих місцях вони знаходять свої улюблені ласощі - зніт вузьколистий (іванчай). У теплу пору року лосі харчуються також водними рослинами. Нерідко можна спостерігати, як лось під час годування стоїть по саму шию у воді. Щоб дістатися до улюблених стебел і коріння, тварині приходиться занурювати голову у воду. Взимку озера й болота замерзають, і тоді лосі змушені задовольнятися пагонами листяних і хвойних порід, трав'янистими рослинами та кущами ягід. 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

   Процес приручення диких лосів дуже простий. Лосеня звикає до людини, яка його годує, на усе життя. Відомий випадок, коли на вільному випасі в тайзі загубилася однорічна лосиця. Через два роки вона зустрілася у тайзі зі своїм годувальником. Почувши його голос, вона побігла до нього, стала обнюхувати обличчя, руки й тикатися мордою в кишеню, з якої діставала колись ласощі. Лосиця пройшла за людиною близько 10 км до лосеферми і залишилася там жити. 
   Найбільший представник родини оленевих. Самці досягають 600 кг. Дуже сильні тварини. Можуть легко перескакувати 4-метрову канаву і 2-метрову огорожу. Полюбляють оселятися біля річок і озер, у болотистій місцевості. Живляться молодою глицею, листям, пагонами, корою дерев і чагарників, болотяною рослинністю. Прекрасно плавають. Самців прикрашають великі роги. Навесні народжуються 1—2 дитинчат, які вже через кілька годин можуть іти за матір'ю. Завдяки своїй силі лось не боїться ні вовків, ні ведмедів. Його захищають і ноги, і роги. 

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

• Відомі випадки, коли лосі під час гону атакували поїзди, звук сигналів яких приймали за ревіння конкурентів.
• Лось під час бігу розвиває швидкість до 56 км/год. Він також добре плаває і здатний перебувати під водою близько 1 хвилини.
• На території колишнього СССР лосів утримують як худобу. Лосі дають господарям м'ясо, молоко і використовуються як тяглові тварини.
• Лось має дуже слабкий зір - і це компенсується прекрасно розвиненим слухом і нюхом.
• На всьому ареалі лось утворює шість-сім підвидів, з яких чотири-п'ять населяють Євразію і два - Північну Америку.
• У глибокому снігу лось почувається безпорадним. Цим часто користуються мисливці.

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛОСЯ

   Самець значно більший і масивніший за самку. Гіллясті роги мають лише самці; у представників обох статей дуже довгі ноги. 
   Широка морда із звислою нижньою губою. 
   Самець на горлі має звішений вниз шкірястий наріст - „сережку". 

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ 
Північна частина північноамериканського континенту. Дрібніші євразійські лосі живуть у Скандинавії, Північно-Східній Європі і на півночі Азії. 
ЗБЕРЕЖЕННЯ 
У деяких регіонах чисельність лосів досить висока, проте вона змінюється залежно від тривалості і температури зимового періоду. У Швеції щорічно відстрілюють велику кількість лосів.

Жирафа

Жираф - найвища сухопутна тварина. Довга шия дозволяє жирафі зривати листя з дерев на такій висоті, куди не можуть дотягтися інші тварини.

   Основні дані: 
РОЗМІРИ 
Висота (до лоба): самець -4,7-5,8 м, самка - 3,9-4,5 м. 
Маса: самець - 800 кг, самка - 550-700 кг 

РОЗМНОЖЕННЯ 
Статеве дозрівання: самець - з 4-5 місяців, самка - з 3,5-4 років. 
Шлюбний період: з липня. 
Вагітність: 425-451 день. 
Кількість дитинчат: 1. 

СПОСІБ ЖИТТЯ 
Звички: вільні стада. 
Їжа: листя і гілки чагарників і дерев, зазвичай акації, трава, багаторічники і плоди. 
Звуки: сопіння, бекання. 
Тривалість життя: 25 років у неволі. 

СПОРІДНЕНІ ВИДИ 
Відомо 9 підвидів жираф, які дуже схожі поміж собою і відрізняються тільки довжиною шерсті, її забарвленням і місцями проживання. 
    Візерунок на шерсті є неповторним у кожної особини, як дактилоскопічний відбиток людини. Завдяки захисному забарвленню контури окремих тварин зливаються з фоном, це робить жираф непомітними для ворога. Високий зріст і добрий зір дозволяють жирафам з великої відстані помічати хижака, що наближається. 

ЗВИЧКИ

Жирафи - приязні тварини, вони не утворюють постійних стад, а живуть у вільних групах. Самці займають на своїй ділянці таку позицію, яку в молодості завоювали в поєдинках. Кожен самець, який іде на чужу ділянку, вимушений вступити в бій із місцевим ватажком. Під час бійки самці завдають один одному ударів головою і шиєю, аж поки один з них не відступить. За дуеллю, що триває не більше як чверть години, спостерігає все стадо. 
РОЗМНОЖЕННЯ

   Період гону в жираф починається в липні і триває два місяці. Коли у самки жирафи вперше буває тічка, вона привертає увагу всіх дорослих самців навкруги. Незабаром її „привласнює" домінуючий самець, який погрозами примушує решту конкурентів віддалитися. Поєдинки в такій ситуації трапляються рідко. Приблизно через 425-451 день на світ з'являється дитинча. Під час пологів самка не лягає на землю. Крім того, вона не віддаляється від стада. Стадо тісним кільцем обступає її, захищаючи від можливої небезпеки, а потім вітає новонародженого дотиками носів. Зріст малюка - 1,6-2 м, вага - близько 65 кілограмів. Коли мати залишає малюка, вирушаючи на годування, він залишається разом з іншими маленькими жирафами. В перші шість місяців життя багато дитинчат стають легкою здобиччю левів, леопардів і різних видів гієн. Малюк, шо підріс, багато часу проводить в товаристві матері, годуючись молоком до 15 місяців. Найбільша небезпека загрожує йому в цьому віці з боку левів. Проте напад на дитинча жирафи є небезпечним і для лева-одинака - дорослий жираф ударом копита може серйозно поранити і навіть убити хижака. Смертність серед однорічних жираф не перевищує 10%. 

ЇЖА

   Жирафи - рослиноїдні тварини, які харчуються листям, молодими пагонами та гілками дерев. Залежно від кількості наявного корму, вони можуть пристосуватися до різної їжі. Зріст є великою перевагою для жираф, оскільки завдяки йому тварини добувають корм там, куди дотягнуться не можуть інші травоїдні. Гілки багатьох дерев, особливо акації, всіяні великою кількістю колючок, тому їх неможливо з'їсти повністю. Жирафа вибирає і об'їдає окреме листя або ростки, що ростуть поміж колючками. За допомогою губ і довгого язика тварина втягує їх у рот і перемішує зі слиною, щоб було легше проковтнути. 3 менш колючих дерев і кущів вона зриває листя, протягуючи гілочки між зубами. Цікаво, що самці і самки поїдають листя на різних частинах дерев: самки нахиляють голову вниз, а самці витягають шию вгору. Траву жирафи їдять рідко, бо мають ставати на „коліна". 

ЖИРАФА І ЛЮДИНА

   Деякі африканські племена традиційно полюють на жираф заради м'яса. У Ботсвані прийнято вирушати на полювання пішки. Місцеві мисливці наближаються до жирафи ззаду і швидко перерізують зв'язки на задніх ногах, щоб знерухомити її, а потім заколюють тварину списами. Нині на жираф полюють мало. Були спроби вирощувати жираф на фермах, але ці експерименти зазнали фіаско. Має бути засуджена практика використання волосся з хвоста жирафи для виробництва браслетів, що їх пізніше продають туристам, оскільки для цього тварин убивають. 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

   Тварини величні, неквапливі, але при необхідності бігають не гірше за рисака. Жирафи можуть захистити себе як від хижаків, так і від своїх родичів за допомогою міцних копит. 
   Ці незвичайні тварини найвищі в світі. Їх зріст — до 5,5 м, вага — 700—1200 кг. Живуть стадами в лісистих саванах на південь від пустелі Сахара (у саванах Східної і Південної Африки). Завдяки довгій шиї можуть поїдати листя на найвищих гілках дерева. Цьому допомагає і довгий сильний язик — до 45 см. А щоб напитись, їм доводиться дуже широко розставляти ноги — інакше не дотягтися до води. Красиве плямисте забарвлення прекрасно маскує жирафа. 

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

• Жирафа має таку саму кількість шийних хребців, що й більшість ссавців, проте вони значно довші.
• Самки жираф пасуться до 12 годин на день, самці - менше. При світлі місяця жирафи годуються і вночі.
• Довго вважалося, що жирафи німі. Проте це не так, у цих тварин є голосові зв'язки, тому вони можуть видавати звуки.
• Доросла жирафа за день поїдає близько 60 кг листя і ростків, що відповідає в середньому приблизно 1/7 від її маси.
• Жирафа - це тварина, що народжується з „ріжками".  

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ЖИРАФИ

   Щоб нахилитися до води, біля водопою жирафі доводиться широко розставляти передні ноги. Під час схилення голови до води відбувається лише незначне падіння кров'яного тиску. Секрет цього явища полягає в спеціальних замикаючих клапанах, що знаходяться в шийній вені. З їх допомогою потік крові перекривається так, що в головній артерії тиск залишається підвищеним, навіть якщо в дрібніших тиск різко спадає. 

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ 
В Африці, на південь від Сахари, населяють савани, порослі чагарниками і деревами, особливо акаціями. 
ЗБЕРЕЖЕННЯ 
У Східній і Південній Африці вид є численним. У деяких районах Західної Африки чисельність жираф скоротилася з вини браконьєрів, проте поки що немає прямої загрози існуванню виду. У Серенгеті чисельність жираф щорічно збільшується на 5%.

Носоріг білий

Завдяки великому рогу і дуже товстій шкурі, білий носоріг чудово захищений від ворогів. Подальша доля цього велетня цілком залежить від людини
   Основні дані: 
РОЗМІРИ 
Довжина: самець - 370-400 см, самка - 340-365 см. 
Висота: самець - 170-200 см, самка - 160-177 см. 
Довжина переднього рогу: зазвичай 50-158 см. 
Маса: до 3 000 кг. 

РОЗМНОЖЕННЯ 
Статеве дозрівання: з 6-10 років. 
Шлюбний період: увесь рік. 
Вагітність: 18 місяців. 
Кількість дитинчат: 1. 

СПОСІБ ЖИТТЯ 
Звички: самці тримаються поодинці, самки з дитинчатами - невеликими групами. 
Їжа: трав'яні рослини. 
Звуки: фиркання, гаррчання. 
Тривалість життя: до 45 років. 

СПОРІДНЕНІ ВИДИ 
До родини належать 5 видів: суматранський, індійський, яванський, чорний і білий носороги. 

---

   Білий носоріг і його родич, чорний носоріг, від інших представників родини відрізняються високими кінцівками і формою нижньої губи. Своєю широкою губою носоріг „скошує" траву в африканських саванах. Старші самці ведуть переважно одинокий спосіб життя, а самки пасуться і відпочивають невеликими групами. 

РОЗМНОЖЕННЯ

   Самець за запахом сечі, якою самка, проходячи через його володіння, обприскує чагарники, визначає, чи в самки почалася тічка. Самець намагається утримати самку на своїй території і повертає її на місце, якщо вона збирається залишити його територію. 
   Самки з дитинчатами по відношенню до самців налаштовані вельми войовничо, оскільки ті можуть напасти на них і покалічити. Після довгого залицяння самка, нарешті, дозволяє самцеві наблизитися - він кладе голову їй на шию і злучається з нею. Через 18 місяців самка білого носорога народжує одне дитинча. При ній у цей час знаходиться дворічний молодий носоріг, якого незадовго до пологів вона проганяє. Мати з новонародженим тримається осторонь від інших носорогів, які могли б випадково затоптати дитинча. 
   Самки білого носорога народжують свого першого малюка у віці 6-7 років, а другого - через 3-4 роки. Пізнє статеве дозрівання і невелика кількість дитинчат - основні причини скорочення чисельності носорогів. На зменшення їх чисельності впливає і браконьєрське полювання. 

СПОСІБ ЖИТТЯ

   Дорослий самець носорога займає територію площею до 2,5 км2. Повноправними „землевласниками" можна назвати тільки третину всіх дорослих самців, оскільки решта тварин знаходиться у них в підпорядкуванні. 
   Самці мітять межі території сечею (так чинять і самці інших видів). Білий носоріг вважається найбільш суспільною і мирною твариною. Суперника, шо наближається, зустрічає грізне гарчання господаря. Супротивники зупиняються один навпроти одного, схиляють голови і навіть стикаються рогами. Ритуал повторюється, поки прибулець не видасть дзвінке гарчання і не ретирується. Білі носороги рідко влаштовують серйозні поєдинки, вважаючи за краще вирішувати суперечки демонстрацією рогів. Самки білих носорогів живуть у своїх власних володіннях, по яких вільно пересуваються у пошуках корму й води. Зазвичай їхні території знаходяться у володіннях домінуючого самця, який не обмежує їхню свободу пересування. Характерно, що протягом двох років разом з самкою перебуває її дитинча. 

ЇЖА

   Білий носоріг потребує регулярного водопою і величезної кількості їжі. Він харчується в основному травою, яку „скошує" за допомогою своєї широкої плоскої верхньої губи. Білий носоріг не має різців, тому зазвичай траву він зриває біля самої землі, а дуже коротку траву - з коренем викопує своїм рогом. 
   У прохолодну погоду білий носоріг декілька годин пасеться, потім відпочиває. Сильну денну спеку носоріг перечікує в тіні, виходячи на годування тільки в ранкові й вечірні години, коли спадає спека. Носороги часто пасуться і в нічний час. Білому носорогові для охолоджування потрібна вода. Він із задоволенням лежить у болоті доти, доки його шкура не покриється шаром грязі, що захищає його від паразитів. Білий носоріг ходить на водопій принаймні раз на два дні. Якщо запаси води вичерпуються, то носороги вирушають на пошуки водоймища, іноді йдучи від місця годування на 10 км. 

  

ЧИ ТОБІ ВІДОМО, ЩО...

• Довжина найбільшого рогу білого носорога складала 158 см. Дуже небагато тварин досягають такого поважного віку, щоб виростити такий довгий ріг. Зазвичай передній ріг може сягати 1,3 м, а ріг на переніссі - 40 см.
• Сучасні носороги є представниками дуже численної в минулому групи тварин. Носороги жили навіть на території Європи, проте під час останнього Льодовикового періоду, приблизно 15 000 років тому, тварини вимерли. Стародавній носоріг був вкритий шерстю, яка рятувала його від морозу. Нині волосся на тілі носорога дуже мало - пучки на хвості і по краях вух.
• Білий носоріг здатний бігти зі швидкістю 40 км/год.
• Одного разу носоріг втік із зоопарку, перестрибнувши через двометрову огорожу.
• Друга за величиною після слона тварина. Його висота може досягати 2 м, довжина — 5 м, а вага — понад 3 тонни.
• Ще 200—300 років тому носороги спокійно гуляли у степах і саванах Південної і Центральної Африки.
• Розмножуються раз на 2—3 роки.

  

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ БІЛОГО НОСОРОГА

   Роги: передній ріг найдовший, він знаходиться на носі. Ріг на переніссі коротший. 
   Вуха: великі, у формі кульочків. Носоріг може ними ворушити і чує кожен звук. 
   Голова: велика і масивна, з подовженою лицьовою частиною черепа. У задній частині голови є сплетення сухожилля, що витримує вагу голови. 
   Шкіра: товста, майже гола, шиферно-сіра. 
   Ноги: короткі і масивні, вони несуть на собі важке тіло. 
МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ 
У південноафриканських національних парках і заповідниках Хванге, Крюгер, Умфолозі та Хлухлуве. Північний підвид мешкає в національному парку Заїру Гарамба. 
ЗБЕРЕЖЕННЯ 
Чисельність білих носорогів, що живуть у південній частині ареалу, невелика, але є стабільною. У Національному парку Заїру Гарамба, за даними 1984 року, мешкало всього 10 особин північного білого носорога